Иосиф Сталин

[4Bell]

Я не о Черчилле сейчас. Помню, ещё дед мой, царствие небесное, вспоминал загадку 30-х годов. Что это: "Винтики-болтики, винтики-болтики. - Пшени-и-ица! Пшени-и-ица!" Ответ - это встречаются на границе два товарных поезда - один из Германии, второй - в Германию. Это к слову. Не буду цитировать многочисленные известные документы, но Вы же не станете возражать, что в годы первых пятилеток две страны, не выигравшие 1-ю мировую войну, активно сотрудничали в экономической сфере. Германия восстанавливала свою промышленность, в том числе, и за счёт советских заказов. Насчёт сдавал-не сдавал. Если сражение выиграно - то, конечно, главная заслуга - Сталина ("десять сталинских ударов" и пр.), а, если проиграно, то Иосиф Виссарионыч ни при чём? Нет уж, руководитель отвечает за всё. В том числе, и за десяток-другой миллионов наших погибших (которых, при правильном анализе обстановки и при должной подготовке к войне могло и не быть), за полностью сданные Белоруссию и Украину, за пленных и пр.

Печально осознавать, то, что очередной желающий поучаствовать в теме способен разговаривать только языком лозунгов и штампов. Извините, но без конкретной аргументации и фактов это, только пустая болтовня. Ссылки на вроде бы как многочисленно существующие документы без их разбора - просто трепачество. Когда Вы попытаетесь аргументировано, с фактологией и не забывая про здравый смысл разобрать хоть один из выброшенных Вами пустых тезисов, то будите очень удивлены тем, что всё не так однозначно как Вы это хотите это представить.
Ну, а теперь по сути:
Если Вы взялись обвинять Сталина в том, что он будто бы с кем то, что-то делил и это по Вашему субъективному мнению так плохо и никто другой ничем подобным не занимался, то потрудитесь хоть это доказать. Рекомендую при этом вспомнить  участников дележа Чехословакии, таинственный визит Гесса в Англию, да и хоть бы делёж на Ялтинской конференции или современный делёж Югославии, почему это Вас не возмущает? Всё познаётся в сравнении. Вот сравните и познайте, а не отмахивайтесь от того, что творили другие политические деятели, в том числе и Черчилль!!!

Я не отрицаю того факта, что у СССР с Германией были торговые отношения, я отрицаю Вашу формулировку этих отношений, что будто бы СССР снабжал Германию продовольствием и сырьём – не снабжал, а торговал. Разницу чувствуете? Если Вам удалось осмыслить эту разницу, то загляните в кипу «многочисленно известных документов» о которых Вы брались упоминать и сравните её с объёмами торговли запада с Германией и немного подумайте, а затем дайте самостоятельно оценку своему тезису о снабжении. Если не поленитесь и перечитаете пару, другую страниц темы, то найдёте кое-какие материалы по этой теме. 
Тот факт, что Вы отмалчиваетесь по вопросам о приходе Гитлера к власти, пестовании нацистского режима и др. подтверждает только их надуманность.

Ну и насчёт сдавал, не сдавал. Безусловно став во главе государства человек несёт ответственность за всё, что происходит в стране. Но не стоит забывать о здравом смысле потому как не может один человек проконтролировать все и вся что происходит даже в очень маленькой стране, не говоря уже о СССР. Поэтому у каждого руководителя имеется целая масса помощников, каждому из которых поручается определённые задачи. Так вот если эти помощники злонамеренно или по другим причинам безалаберно относятся к своим обязанностям в результате чего происходит трагедия, то прямая ответственность лежит именно на них, а вина их начальника косвенная и заключается в том, что он не смог усмотреть недостатки (или вредительские интересы) своих помощником и вовремя отреагировать. Поэтому прямая вина за трагедию 21 июня 1941 года лежит на народном комиссаре обороны СССР (в последствии председатель Ставки Главного командования) – Тимошенко и начальнике Генерального штаба – Жукове, которые не смогли проконтролировать выполнение ранее выданных в войска директив (ими же) и руководить войсками в начальный период войны и т.п., а это были их прямые обязанности, а не Сталина. Если вина Сталина здесь и есть, то только в том, что он не прочистил до конца армию от таких «звездных» вояк.  Поэтому при назначении виновных для приличия необходимо хотя бы упоминать о мере виновности.
На основании  выше сказанного не сложно понять какую ответственность несёт Сталин за те операции которыми он руководил лично став 8 августа 1941 года верховным главнокомандующим - он и является прямым ответственным лицом, поэтому ничего странного нет когда с руководством Сталина отождествляют Победу.
Кроме всего этого не стоит забывать и то, что Сталин до начала войны должность главы государства занимал менее двух месяцев. 

[serser]

Псих или нет, а войну выиграл и страну модернизировал, правда, ещё и кровью залил. Стоит заметить, немало великих людей именно так и поступали!

[Eruption]

Факты и аргументы (4Bell) тоже могут быть разные.
И у людей к одним и тем же фактам могут быть разные отношения.
Разные люди на одинаковые аргументы смотрят сквозь очки идеологии.

[4Bell]

Факты и аргументы (4Bell) тоже могут быть разные.
И у людей к одним и тем же фактам могут быть разные отношения.
Разные люди на одинаковые аргументы смотрят сквозь очки идеологии.

Но ведь истина то одна

[4Bell]

К теме о "дружбе" фашизма с коммунизмом и разных там параллелях.
http://varjag-2007.livejournal.com/438536.html

Что-нибудь подобное в СССР было?

[DUBiK]

было:
Посмотрите фотки съездов партии. Демонстраций и митингов.
Могу поспорить что без слов Вы даже марши Рейха и СССР не отличите. 

И еще, утверждение автора из Жывой Жопы:
Весьма популярна была фашисткая символика
Рассчитано на дебилов типо Вас.
Потому как "фашисткая символика" была популярна еще в Древней Индии
А это Вы узнаёте:



Впрочем, если Вы так любите аналогии, то:
"В ноябре 1919 года командующим Юго-Восточным фронтом Красной Армии В. И. Шориным был издан приказ № 213, в котором утверждался отличительный нарукавный знак калмыцких формирований с использованием свастики"

[4Bell]

было:
Посмотрите фотки съездов партии. Демонстраций и митингов...

Время идёт, а Вы всё на том же уровне. Печально.

Речь идёт о дружбе и популяризации (в том числе парадов со свастикой и СШАнским флагом, памятные монеты и медали, Гитлер человек года в журналах и т.п.). Что-то подобное было в СССР? Вы же тут распинались о какой-то дружбе СССР с Германией, но доказать это так и не удосужились, даже при наличии договора о ненападении, а тут никакого договора, но какая идиллия

Это с родне того, что СССР приписывали стремление захватить весь мир и выдумывали разные страшилки на эту тему - перманентные революции и т.п. (но вот проблемка, что никого СССР так и не захватил и не разбомбил), а то как самые "честные и справедливые демократические" штаты безнаказанно, без суда и следствия вторгаются в любую страну демократизируя и обцивилизовывая их на свой лад своими бомбардировщиками или способствуют развязанию цветных революций, игнорируя ими же выдуманные права,  так этого никто не замечает.
Лицемерие да и только.  

[DUBiK]

4Bell,
Время идёт, а Вы всё на том же уровне. Печально!

Речь идёт о дружбе и популяризации

Речь идёт о свободе слова, взглядов, вероисповедания.
О том чего в принципе не было в тюряге, в которую превратил Сталин 1/6 часть суши.
А о дружбе, вы бы помолчали после Пакта Молотова Риббентропа. Так уж случилось, что Гитлер дружбу похерил, несмотря на все старания Сталина.

И при чем тут свастика на форме начала века к фашизму?
Тогда как красные флаги как символ социализма говорят о намного большем. И не столь важно коммунистический социализм или национальный. Главнее дух, которым они наполнены. Кровь. Кровь своего народа, а по какому принцыпу отбирали жертв - национальному или же мировоззрению - это дело десятое.

Это с родне того, что СССР приписывали стремление захватить весь мир

И что это СССР (Сов. Россия) делал в Иране, Монголии, Польше, Финляндии, Украине, Прибалтике? Это по 1941-й.
Как Есенин попал в Иран? 
А как отнестись к поддержке социалистов из венгров, немцев, финнов, поляков, французов, испанцев, итальянцев, американцев и еще сотен других?

Вы же тут распинались о какой-то дружбе СССР с Германией, но доказать это так и не удосужились

Я давно знал, что идеалистические взгляды приводят к атрофии мозга!
 

а то как самые "честные и справедливые демократические" штаты безнаказанно, без суда и следствия вторгаются в любую страну демократизируя и обцивилизовывая их на свой лад своими бомбардировщиками или способствуют развязанию цветных революций, игнорируя ими же выдуманные права,  так этого никто не замечает.

Бугага! Вы мне приписываете свои взгляды! 
Я осуждаю агрессию США против Ирака или Вьетнама. Так же как и осуждаю оккупацию Югославии.
В Афгане тем же США надо было просто поддержать Ахмад Шаха Масуда и обеспечить его нормальной охраной и поддержкой а не лезть туда воевать. (Как сегодня в Ливии)
Но, это не значит что я в восторге от агрессии СССР против Финляндии, Ирана, Польши. Как и от советских танков в Чехословакии или Венгрии.
Как пели в моём детстве:
"В тумане звёзд уходит самолёт
На новую предписаннную базу...
А нас с тобой сюда солдатский долг, долг зовёт -
Десант на запад брошен по приказу!

А где-то между парашютных строп
Внизу огнями блещет Братислава,
И медленно садятся на песок, на песок
Ребята с Украины и с Урала..."
 

[DUBiK]

Вічна память жертвам репресій та Голодомору!


"Розповіає: Луцишина Надія Дмитрівна,

1920 р.н., с. Крищинці, Тульчинський район.

Двоє нас, брат менший з 1932 року народження і я. Врожай-то був не такий весьма хороший. Засуха була, але всеодно можна було вижити. Але у зв'язку з тим, що все забирали, поставку щоб дати, та ще і якусь добавку, вобщем «вишептали» усе зерно. Приходили з района бригади з 8-10-ти чоловік та й ходили по хатах. Було таке, що люди ховали це зерно. Мій батько також ховав. Була піч така, а під нею ниша, то мій батько туди мішок ячменю всунув, а мама її замастила, усе замаскерувала, дровами заклала. Але коли батько пішов, бо ми на окраїні села жили, коли батько пішов у село і почув там, що скрізь із залізними палицями ходять і стукають, і в землю втикають, шукають того хліба, то прийшов батько і з мамою вночі розвалили це все. Витягли той мішок ячменю та сховали були на посівну, щоб посіяти було чим. Та вони прийшли, та забрали все це. А частину мама засипала в горшки такі великі, в них на весілля або на похорон варили обід... Ці горшки були на горищі, а мама у ці горшки та баночки... понасипала зерна. Та от прийшли, шукали скрізь, повисипали з цих баночок та горшків і забрали все, остались тільки буряки в погребі і гарбузи у хаті, може штук 15-20, оце все, що нам осталось їсти на зиму. "


Київська область

Свідчення: Жигадно Оксани Андріївни,

1926 р. н., м. Боярка

Голодомор - то таке страшне, шо хто живий остався, до смерті буде помнить. Та які причини, коли в людей все начисто забирали, а якби і душу можна було забрати, то комуністи і те б украли. Та отак приходили раз, потом ше раз, коли бачуть, що не вмирають. Приходили голодранці та деякі, що приходили в село і нікого не знали. А були й такі звірюки, як ото у сусідки брат був двоюрідний, то оце вуса не росли, зелений, то він у другій хаті жив, а в селі то шо не хата, то куми, родичі, то він до тітчиної хати приходив. Як ото такий активіст і у родичів забирав. То тітка його прокляла, як він другий раз прийшов з чоловіками, чисто друзі його прокляті були, так вони підводою у той день через дамбу їхали, а вона ще в той час не замерзла гарно і в той же день утопився.

Їх звали активістами, швідьками, комуністами. Не вмирали ті, шо ходили, а також євреї. Вони в нашому селі шинок тримали, а коли голод почався, то з шинку зробили Турксеб і міняли золото на зерно. А де ж в селі те золото? Біля річки, хто там жив, так і жаб варили, і очерет, поки молодий, то під корнем сантиметр десь солодкий, наче огірок, то їли. Так оце ходили власті і витоптували той очерет, то вони ж про очерет начальству не звітують, але все одно ходять і витоптують, і випалювали. Ну як коли це все тільки почалося, то деякі жінки ходили, мабуть, в різні другі села по два дні, у кого діти малі і сир з кози несли у пазухах. Так на дорогах власті, де стрінуть, так витягали і топкали, вони ж його такого не їли.  Сталін, мабуть, то як помер, то вже й життя почалося. У 33-му році вимирали цілі сім'ї, цілі села. З сіл йшли в район в надії на смітнику знайти хоч лушпиння з картоплі. Але вже нічого їстівного не було. Люди вмирали, падали на ходу. Люди ходили сонні-голодні. Батько помер. А біля річки була бойня, де худобу різали. А щоб люди не брали відходи, поливали карболкою. Пішла моя мама, назбирала там вуха, ратиці. Принесла додому, пошкребла і зварила (карболка то отрута, щоб запаху не було від рештків). Поїли - і мама померла, а я, мабудь, з'їла небагато, бо осталась жива, а були галюцинації, бо мені здавалось, що кругом мене лазять гадюки і жаби. Я була мала і не розуміла, що мама вмирає, стала тікать від гадюк і кричать, і на порозі впала, знепритомніла. А моя старша сестра в той час пішла з сусідами в ліс, щоб нарвать трави, називали левурда, що часником пахне. Прийшла додому, мама вмерла. Їздила підвода, збирала мертвих, завернули маму в рядно й повезли. Там стояли чоловіки, біля глибокої ями. А ми, діти, стали голодні, отупілі, нічого не розуміли, що то діється. Нашу маму вкинули в яму, а ми даже не плакали. А коли пішли додому, настав вечір - темно. Аж тоді до нас дійшло, ми зрозуміли, що мами вже немає. Ми стали плакать, кричать, звати маму, отак сиділи, кричали, що якби не сусіда, то, мабудь, серця б полопались. Сусіди нас заспокоїли, погодували й розійшлися. Досками забивали вікна, а бур'яни повиростали вище хат. Були села мертві. Але недовго так було. Влада навезла людей з Росії і з Білорусії. Заселили. Потім розказували, що з Польші хотіли допомогти голодуючим на Україні, але радянська влада сказала, що в нас голоду немає. В Олександрівці багато жило євреїв в той час, але в голодні роки ні один не вмер...
....
Свідчення Варвари Тимофіївни Ющенко,

1918 р. н., с. Хоружівка, Недригайлівський район

Як організували колгосп, батьки відразу ж пішли. У 1932 році ходили бригади по 5-6 чоловік і все в людей забирали. У нас тут організували «Спартак», була комуна, кілометри чотири від села. Були там активісти. Були жінки, такі «герої», що дітей викидали з вікна. Одну з них недавно поховали - так, бідна, страдала, так уже мучилася, і в лікарні, і скрізь, що, не дай Боже... Була дуже грішна... Ходила та бригада до людей із залізними палицями, ширяли ними одразу під поріг. Зерно шукали. У зерні діло було! - продовжує Варвара Тимофіївна. - У моєї тьоті рідної було троє дітей, хлопчиків, і чоловік. Прийшли вони, найшли торбиночку зерна, як казали, рукавець... Було воно сховане в грубі коло печі, ну хтозна, мо', кілограмів шість, мо', вісім. Зерно забрали і чоловіка забрали - за те, що сховав і не признався. Посадили його в тюрму, били його там, місяців через три повернувся хворий, як оце називають, грудна жаба. Переночував дві ночі, на третю ніч каже жінці: «Гукай хлоп'ят, я...» - та й помер. Шукали, Боже мій. Раз, знаю, до нас прийшли, а дома не було ні батька, ні матері. Заставляють мене лізти на хату, бо там було сухо, вимазано для зерна. Коло хати драбина була. Я лізу... Один зі мною. А їх п'ять лобів стоїть мужчин, тоді вони мені такі страшні були... Тільки знаю, як боялася я. А вони все шукали, де ж заховано. Один під сіно шурнув ключкою, а вона й посунулася. Затупали ногами всі, а сусід, дядько Іван, підійшов і каже: «Хлопці, оце в нього там землянка була, то там тепер яма, через те ваші ключки лізуть». Ну тоді вони пішли. Боже сохрани! Їли в голод листя з липи, пекли з нього такі «маторженики» (коржики). Корови спасли людей. У нас була добра корова, більше 30 літрів давала молока. А ще батько закопали зерно на городі в дерев'яній діжці, вона вистояла, і тоді ми весною на таку саморобну драчку тертушку його драли і так вижили. А людей багато, ой багато померло з голоду... Люди їздили в Росію міняти чи одежу, чи полотно. І пропадали там десь у дорозі. Такого багато було... Учитель у нас був, Анатолій Костянтинович, українську мову читав. У нього жінка померла. А двоє дітей в голодовку були малі. Кожен день ми давали йому молоко, він усе, було, каже: «Ви мої спасителі, ви спасли мою сім'ю». Люди помагали одне одному. Сиріт забирали родичі, сусіди. Я часто кажу - які ми тепер переробилися. Українців тепер щирих нема... Було, мій дід Гордій ще молодим доглядав за бездітними дідом і бабою, помагав їм усе...
Запис зроблено Борисенко В.К. у жовтні 2003 року

....

«Голодовка штучно була зроблена. У нашому селі душ 500 вмерло, а в сусідньому - десь 750 душ. Їли лободу, рогозу, худоба здихала - їли. Батько був головою сільради, він дав вказівку видати людям по склянці гречки. Батько роздав гречку, і його за це заарештували на другий день. Батько вижив, а мати вмерла в голодовку».

Міхолевський Віктор Петрович, с. Литвинівка, Жашківський район, Черкаська область


«У 1932-1933 роках ми з сім'єю жили в Херсоні. Добре пам'ятаю довжелезні черги за хлібом біля магазинів. Давали по 200 грамів чорного невипеченого хліба з ошурками. Черги займали з ночі, брали дітей на руки. У дітей були великі, надуті животи. Бачила мертвих дітей і опухлих матерів. Наша сім'я жила на околиці, недалеко від міського звалища. Вночі на звалище машини привозили і викидали печиво, халву, цукерки, з діжок - оселедець. Викидали хліб. Все це обливали карбофосом, бензином і підпалювали, або пересипали піском. Ми були голодні, разом з мамою бігали на звалище і хапали, що потрапить. А нас били палицями, лозою. Херсон - портове місто, і ми бачили, як вантажили зерно на Туреччину. Були випадки, коли шторм розбивав баржі об берег, а зерно вітер і хвилі прибивали до берега. Його обливали бензином і палили. Доходило до метра завтовшки, від зерна горів берег».
Потерайко Євдокія Михайлівна, 1920 р. н.

«Все забирали ті активісти і пропивали і проїдали те, що позабирали. І худобу забирали, курей, півнів, інвентар різний. І одяг добротний самі тоді носили. Забирали в основному в розкуркулених, бо в бідноти нічого не було. Саджали у в'язницю за жменьку зерна, за зрізані в полі колоски, от народ і прозвав той указ «законом про 5 колосків». Не дозволяли, ганяли за це. Неприбрану кукурудзу, пам'ятаю, приорали, а людям не дали. Зараз про те пригадуєш, то страшно стає. За склянку зерна вбивали, за декілька колосків людей мучили, у в'язниці саджали... Люди допомагали один одному. Бувало, люди, які дуже бідували, вранці на порозі знаходили посудину з узваром або млинчики з трави, або ще щось. Це добрі люди допомагали. Старалися це чинити вночі. Не дай Бог хто побачить і донесе, то відразу у в'язницю піде».

Біла Марія Федорівна, 1927 р. н., смт. Велика Олександрівка, Херсонська область


«Забирали активісти борошно, крупу, де в горщиках було, то висипали, брали одяг, худобу. Не можна було ніде заховати. Ходили з щупами. Це Карюк Тиміш, Курдах Хведько, Лев Льовандовський на гору вилазив, шукав».

Цимбалюк Ольга Вікторівна, 1917 р. н., с. Велика Березна, Полонський район, Хмельницька область

[4Bell]

Ответ на #1252

Судя по тому с каким рвением Вы ринулись в бой, предположу, что соскучились за ссаными тряпками

Речь идёт о свободе слова, взглядов, вероисповедания.
О том чего в принципе не было в тюряге, в которую превратил Сталин 1/6 часть суши.
А о дружбе, вы бы помолчали после Пакта Молотова Риббентропа. Так уж случилось, что Гитлер дружбу похерил, несмотря на все старания Сталина.   
И при чем тут свастика на форме начала века к фашизму?
Тогда как красные флаги как символ социализма говорят о намного большем. И не столь важно коммунистический социализм или национальный. Главнее дух, которым они наполнены. Кровь. Кровь своего народа, а по какому принцыпу отбирали жертв - национальному или же мировоззрению - это дело десятое.
"Я Вам про Фому, а Вы мне про Ерему"!
Взрослеть пора. Или уже всё так плохо, что никак?!!!

Если Вы берётесь говорить о свободе, то потрудись хоть сформулировать, то , что Вы вкладываете в этот термин, а то Ваши кумиры так постарались вбить в голову этот термин  не пояснив, что же под ним следует понимать. Вот и получается, что каждый как хочет так его и трактует. Для кого-то это освобождение от совести и ума, а для кого-то возможность безнаказанно унижать и обворовывать себе подобных. Так что же оно означает для Вас?

Что же касается взглядов, то в СССР их было значительно больше, чем сегодня. Сегодня он один — через призму цивилизаторов, правильно и верно только как они трактуют события, историю и т.п..

Что было после договора о ненападении Германии с СССР? Что в нём аморального? Может предавались интересы страны? Или что?  Может подобных договоров больше ни у кого не было?

Что касается свастики: а при чём тут свастика?!!! Я Вам за свастику ничего и не говорил? Это Вы же тут начали блястать знаниями о истории свастики и приводить картинки времён временного правительства и гражданской войны в России приписывая их СССР.
Подскажу Вам раз не в курсе!!! Вторая половина 30-х годов это не совсем уж и начало века.

Для человека с развитой шизофренией и белка на плече говорит о многом, что уж там говорить о красном флаге!!!

И что это СССР (Сов. Россия) делал в Иране, Монголии, Польше, Финляндии, Украине, Прибалтике? Это по 1941-й.
Как Есенин попал в Иран? 
А как отнестись к поддержке социалистов из венгров, немцев, финнов, поляков, французов, испанцев, итальянцев, американцев и еще сотен других?
Матчасть Вы так и не подтянули, а людей смешить полезли. Клоун!!!!
Как Финляндия так и ряд стран Прибалтики да и Украина до 1918 года не существовало в природе. Своему существованию они обязаны октябрьской революции и по логике вещей это должен быть их основной национальный праздник. Исходя из этого эти молодые страны появились просто на почве сепаратизма и откололись от России, которая в своё время имела моральное и историческое право вернуть их себе назад, что со временем и сделала. Что здесь странного? Кроме этого, когда она себе вернула утраченные ранее территории, то дала им статус которого они ранее никогда не имели именно, тогда то и прорисовались границы современной Украины. Финляндия же вообще осталась независимой, какие с её стороны могут быть притензии? Если бы СССР имел цель вернуть себе её целиком (или захватить именно так Вы это представляете), то сделал бы это ещё в 39-м., но посчитал, что будучи буфером от них больше толку при условии отдаления границ от Ленинграда. История показала, что данные взгляды были верными.
В Иране СССР вынужден был быть из-за Англии, которая могла ударить под дых в 41-м.. Но при этом никакого Ирана СССР не захватывал. В Иране находились как Английские так и советские войска. О каком захвате Вы говорите? Проспитесь!!!
Какое отношение поддержка имеет к захвату страны или её бомбардировке?!!!


Бугага! Вы мне приписываете свои взгляды! 
Вы слишком себя любите. О Вас и Ваших взглядах я ни сказал ни слова, а говорил лишь о тенденциях. Если Вы в них не попали флаг Вам в руки!!!! 


Ответ на #1253

Вічна память жертвам репресій та Голодомору!...
А зачем тем, кого морят голодом хлеб раздают? Это наверно какой-то особо изощрённый способ умертвения разработанный лично Сталиным!!!?

[DUBiK]

4Bell,

Судя по тому с каким рвением Вы ринулись в бой, предположу, что соскучились за ссаными тряпками

Нормальные люди, в отличии от таких как Вы, ссут в унитаз, а не на тряпки!
 

Что касается свастики: а при чём тут свастика?!!!

У Вас не хватило терпения дочитать до конца Вашей же сцылки? Или моск перетрудился и ушел в перезагрузку?
Можете перечитать после слов:
Весьма популярна была фашисткая символика
Там приведены именно открытки и даже форма начала века! Именно начала века.
Так прямо и написано:
http://img-fotki.yandex.ru/get/3303/varjag-2007.3/0_1eb4a_f0867851_XL.jpg


А это Вы вообще не читали?:
"Популярность фашизм стал приобретать в США, как в Великобритании и других странах европы, в начале века. Первым идеи национал-социализма стал прививать на американской почве писатель Эдвард Беллами, как и клятву верности флагу США, которую сначала ввели в школах для бедных."
Вы в курсе, что Эдвард Беллами умер в средине 1898 года?
 
А уж о том, что написано в БСЭ о Беллами

"Беллами Эдуард Беллами (Bellamy) Эдуард (26.3.1850, Чикопи-Фолс, Массачусетс, ‒ 22.5.1898, там же), американский писатель. Сын священника. По образованию юрист. В историческом романе «Герцог Стокбриджский». (1879, отдельно издан в 1901) Б. описал выступления народных масс в 1786 как результат экономического неравенства. Мировую известность принёс Б. утопический роман «Взгляд в прошлое» (1888; рус. пер. ‒ «В 2000 году», 1889), где изображено достигнутое в процессе мирной эволюции социалистическое общество как строй всеобщего равенства; для этого произведения характерны реформистские и технократические иллюзии. В США роман содействовал возникновению «Клубов Беллами», стремившихся воплотить в жизнь планы писателя. В период спада этого движения Б. написал книгу «Равенство» (1897; рус. пер. 1907), в которой развивал и уточнял идеи своего романа."
 

Про приветствие, которое притягивают за уши к пропаганде фашизма можно сказать, что оно распростренено было среди "фашистов" уже во времена Юлия Цезаря.
"Согласно нацистским идеологам, поднятие руки и восклицание Heil! было принято у древних германцев при избрании королей; жест трактовался как приветствие поднятым копьём. Как официальное название часто использовался термин «немецкое приветствие». В Древнем Риме аналогичный жест изначально использовался клиентами в качестве приветствия и пожелания здоровья своему патрону, позже, когда император сделался «патроном всех римлян» — для приветствия императора."

[DUBiK]

4Bell,
 

А зачем тем, кого морят голодом хлеб раздают?

«Голодовка штучно була зроблена. У нашому селі душ 500 вмерло, а в сусідньому - десь 750 душ. Їли лободу, рогозу, худоба здихала - їли. Батько був головою сільради, він дав вказівку видати людям по склянці гречки. Батько роздав гречку, і його за це заарештували на другий день. Батько вижив, а мати вмерла в голодовку».

Міхолевський Віктор Петрович, с. Литвинівка, Жашківський район, Черкаська область

[DUBiK]

ГРОМАДСЬКА АКЦІЯ ІЗ ВШАНУВАННЯ ПАМ`ЯТІ ГОЛОДОМОРУ
Ще не так давно про Голодомор в Україні не можна було згадувати.



Запитай своїх батьків, що чули вони про страшний голод 1932-1933 в часи своєї юності?


Дізнайся у батьків своїх батьків, чи могли вони відкрито пом'янути невинних жертв? Чи могли вони не боячись запалити свічку в пам'ять про загиблих?


Нам забороняли пам'ятати. Бо, пам'ятаючи, ми починаємо ставити запитання та шукати відповідь, а знайдена відповідь - вимагає дії.


Попри усі небезпеки, утиски та ризики, ми зберігали пам'ять: спочатку потайки, пошепки, але чимраз голосніше і відважніше.

Завдяки цьому сьогодні пам'ятати простіше. І діяти - також.

Якщо тобі байдуже, якщо ти полінуєшся прийти і запалити свічку пам'яті чи хоча б поставити її на своєму вікні - це буде мовчазна згода з тими, хто спочатку організував геноцид, а потім робив усе можливе, щоб витерти його з пам'яті, і тим самим - витерти з історії цілий народ.

Тоді нас міг врятувати хліб. Тепер нас врятує пам'ять.

 

Пам'ятай. Прийди. Постав свічку.



26 листопада 2011 р. о 14.00 біля ст. м. Арсенальна збір громадськості та початок скорботної ходи для поминальних заходів на території Національного музею «Меморіал пам'яті жертв Голодоморів в Україні».

Прохання до учасників ходи при можливості взяти з собою свічечку.
_________________________________________________________

14-00 - в Києві від метро Арсенальна розпочнеться скорботна хода пам'яті дітей, загиблих і ненароджених у '32-33 роках

14-30 - розпочнеться панахида біля Національного меморіалу жертв Голодомору

16.00 - ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
_________________________________________________________
16.01 - ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА АКЦІЯ «ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ»

[4Bell]

Ответы на #1255, 1256, 1257

Всё как и раньше: отвечаете что-нибудь и как-нибудь, но не по сути, чем и подтверждаете мои замечания о неспособности развиваться!!!!

Нормальные люди, в отличии от таких как Вы, ссут в унитаз, а не на тряпки!
Нормальные люди, когда им указывают на их ошибки и заблуждения пытаются разобраться и переосмыслить те догмы заложниками которых они стали, а для таких как Вы даже брезгливо на тряпку поссать, поэтому Вас будем гонять тряпками облюбованными кошатиной, на большее Вы не достойны!!!

У Вас не хватило терпения дочитать до конца Вашей же сцылки? Или моск перетрудился и ушел в перезагрузку?
…...
Потрясён Вашей эрудицией!!!! Вы способны из какашки языком (руками) сделать яблочный пирог, только вот беда Вас об этом никто не просит и от пирога всё же гавницом попахивает.
За неспособность понять простые вещи, могу только посочувствовать!!!
Указанная мной ссылка прекрасно подтверждает ранее высказанное утверждение о том: кем и с помощью кого был развит фашизм в Европе и кто его попуализировал и поддерживал, и в тоже время опровергают аналогичные обвинения в адрес СССР. Ну, а не способные понять эту простую вещь пусть ублажают свою никчёмность разбором истории нацизма в США о чём их совершенно никто не просил так как сути дела это не меняет.


«Голодовка штучно була зроблена. У нашому селі душ 500 вмерло, а в сусідньому - десь 750 душ. Їли лободу, рогозу, худоба здихала - їли. Батько був головою сільради, він дав вказівку видати людям по склянці гречки. Батько роздав гречку, і його за це заарештували на другий день. Батько вижив, а мати вмерла в голодовку».
«Добре пам'ятаю довжелезні черги за хлібом біля магазинів. Давали по 200 грамів чорного невипеченого хліба з ошурками.»

Ваш примитивный мозг не способен понять простую вещь, что по россказням бывшего резидента и по рассказам пары пенсионеров из многомиллионной страны невозможно сформировать объективную картину какого-либо события тем более 80-ти летней давности (особенно повеселил рассказ Билы М.Ф. которая рассказывала о своих воспоминаниях, когда ей было 5-ть лет: о законе про 5-ть колосков, неубранную кукурузу, подробную деятельность исполнительных органов власти и др.). Такие рассказы можно без труда надёргать и сегодня (с умирающими от голода и холода при уничтожении фурами продукты), но зомби сродни Вас самостоятельно такие очевидные вещи увидеть и осмыслить не способен, потому как выявлять объективную информацию из лавины агитпропа не способен.

От такого невежества и такие ляпы:
Канадский министр по делам гражданства, иммиграции и многокультурности Джейсон КЕННИ, представлявшего правительство Канады на мероприятиях по случаю 75-ой годовщины празднования Голодомора сказал:
"Кстати, что касается большой эмиграции украинцев в Канаду, то значительная ее доля была вызвана репрессиями во времена Советского периода. И Голодомор имеет прямое отношение к развитию Канады и является косвенной частью истории нашей страны".

Господин министр только не в курсе, что волна эмиграции в 30-е годы захлестнувшая Канаду из Западной Украины, ну аж никак не могла быть связана со сталинскими репрессиями и голодом в Советской Украине, поскольку Западная Украина входила в состав совсем других государств: Польши, Чехословакии, Румынии.

А Вы себе уже приобрели VISA Holodomor!!!?

[DUBiK]

4Bell,

«Добре пам'ятаю довжелезні черги за хлібом біля магазинів. Давали по 200 грамів чорного невипеченого хліба з ошурками.»

Вы идиот?
Откуда в сёлах МАГАЗИНЫ Тем более во множественном числе?

Указанная мной ссылка прекрасно подтверждает ранее высказанное утверждение

Указанная Вами ссылка ссылка прекрасно подтверждает ранее высказанное утверждение что Вы неспособны усвоить даже простейшие исторически даты.
И "утверждение автора из Жывой Жопы:
Весьма популярна была фашисткая символика

Вы не можете понять, как и любой нормальный человек, как можно уничтожить миллионы своих граждан голодом! Но, Сталин был НЕНОРМАЛЬНЫМ!
Как и Ленин до него.

А Вы себе уже приобрели VISA Holodomor!!!?

А что Вас раздражает? Я так понимаю, тот факт,  что американцы помнят о миллионах уморенных голодом лучше чем "родная" мразь типо Вас?
Впрочем, чего хотеть от внуков тех, кто отбирал последние крохи зерна, стоял в оцеплениях, охранял в ГУЛАГАх? Вы будете из кожи лезть из страха как бы не пришлось отвечать за кровавые подвиги дедов.


"Я пам’ятаю все. Мама поклали на піч вузлики з квасолею, горохом, сочевицею і оклунок суржику (пшениця, змішана з житом). Веліла нам, чотирьом своїм дітям, на них сидіти. Те не допомогло. Виліз до нас один у будьонівці, розкидав по кутках і згріб усе з печі. Мама, ставши на коліна, просила, щоб не позбавляли дітей останньої надії. Та все було даремно.
 І почалися для нас тяжкі дні. Щоб вижити, лишався один спосіб - іти просити. Попервах щастило: нам із меншим братом давали хто буряк, хто пригорщу висівок. Але чим далі, то ставало нас усе більше і більше з торбинками на вулицях. Усе частіше чули ми відповідь: «Дітки, нічого вам дати. У самих нічого вже немає».
 Принесемо, бувало, пригорщу висівок, то мама розподілить їх на дні. Вкине ложку висівок у воду, а ми стоїмо коло плити і дивимось на чавунець. Слина котиться клубком. Так хочеться їсти, до плачу.
 Поділить мама ту юшку по мисках нарізно, побоюючись, що зі спільної старші все вмить проковтнуть, а меншим нічого не лишиться. Сяде навпроти нас і дивиться, а сльози так і котяться по щоках.
 Схудла мама. Ми теж щодня танули. Просити вже не ходили, бо в людей стало нічого давати. Першою померла Вірочка. Ручки й ніжки поробилися в неї, мов соломинки, - так висохло дитя. Перегодом і Володя помер. Через два дня після нього - Гриша. Пішов просити, під чужою хатою і помер. Принесла мама Гришу додому, а в його затиснутому кулачку шкуринка з печеного буряка. Якась добра душа поділилась із моїм братиком. Спасибі тій людині.
 Умирали люди. Дохла худоба, яку нічим стало годувати. Вже навіть покрівлю з хат було знято. Солому згодували - на хатах самі крокви стирчали. Лишилися ми з мамою вдвох. Пустка кругом. Були діжки хороші дубові - обміняли їх на пригорщі пшона: пішли ще з осені. Стала мама ходити до сестри, котра хоч чимось була багатшою від нас. Бувало, дасть то жменю ячменю, то жменю жита, то буряк. Принесе мама ті зернини, порахує поштучно і розділить на тиждень уперед. Купка на день."
Акун Василь Данилович, 1922 р.н., житель села Високопілля Валківського району Харківської області
Валківський район


Добре пам’ятаю голод 1932-33 років. Вважаю , що цей голод було зроблено штучно. Тому, що весь врожай, який було зібрано у людей відбирали, заходили люди з району в кожну хату і забирали на підводи все, що було з продуктів харчування. Приймали участь у зборі продуктів і люди із сільської ради. При обшуках дітей знімали з печі, щоб знайти якийсь оклунок із зерном, діти плакали, просили їсти. Все подвір’я протикали залізними палицями шукаючи зерно.
 Наша сім’я вижила за рахунок того, що у нас були шерстяні ковдри, які батько возив в м. Харків, в м. Суми і там обмінював на харчі, які потім розподіляли між усіма, їли по трошки, щоб розтягнути на довше харчі. Мама варила суп-баланду у яку вкидала буряки. Пам’ятаю, як весь час хотілось їсти…
Гриценко Олександра Іванівна , 1928 р.н., уродж. селища Печеніги Печенізького району Харківської області
Печенізький район

У голодомор 1932 році вся наша родина, дякуючи Богу, вижила. Чоловік, Гаврюшенко Антон Трохимович, майже весь час був у дорозі: здалеку привозив зерно, обмінюючи його на сіль, цінні речі, а також заробляючи хліб тяжкою працею. Звичайно ситі ми не були, та з голоду не вмерли. А ті жахи, які бачили назавжди залишилися в пам’яті. Голодні люди блукали селом: пухлі, виснажені, безпорадні. Одного разу напекла макоржеників - млинців з грубо помеленої муки, і поставила на столі, що літнього часу розміщали на подвір’ї. У двір забіг чужий хлопчик, мабуть, донісся йому жаданий запах хліба. Поки я поралася по господарству, хлопець поїв всі макорженики, а через годину його знайшли мертвим.
Гаврюшенко Анастасія Іванівна, 1906 р.н.
Дергачівський район

Селяни, насильно загнані в колгосп і практично позбавлені матеріальних стимулів за свою роботу, високою працездатністю не відзначалися, за що швидко настала страшна розправа: восени 1932 року в колгоспах забрали практично весь урожай, активісти провели суцільні обшуки селянських господарств, де вилучили не лише зерно та борошно, а й квасолю, кукурудзу, крупи та інші продукти. Ранньої весни 1932 року розпочався голод. В Михайлівні та Нижньому Бурлуці пам’ятають, як весною 1933 року, коли з полів ще не зійшов сніг, десятки голодних людей потяглися на одне з полів колгоспу “Перемога темряви”, де восени не встигли зібрати весь урожай квасолі. Коли зазеленіли рослини, почали вживати в їжу траву, кропиву, кору молодих дерев, тонесенькі корінці цукрових буряків тощо.
Гороховатська Ганна Федорівна, 1922 р.н., уродж. села Нижній Бурлук Шевченківського району Харківської області
Шевченківський район



Президент України Віктор Янукович взяв участь у церемонії вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні, що відбулася на території Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів» у Києві.
Вперше в історії незалежної України вшанувати пам'ять жертв голодоморів зібралися всі Президенти нашої держави: Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко. 


Президент України Віктор Янукович взяв участь у церемонії відкриття наріжного каменя під будівництво Меморіалу пам'яті жертв репресій 1936-1941 років. Меморіал буде споруджено на території Національно-історичного меморіального заповідника «Биківнянські могили».

«Меморіал стане символом пам’яті про тих, хто зазнав тяжких мук і несправедливості, віддав своє життя заради нашого майбутнього», – наголосив у своєму виступі Глава держави.

Президент підкреслив, що Меморіал пам'яті жертв репресій також стане «символом перестороги проти повторення подібних трагедій на українській землі».

Сьогодні, зауважив Віктор Янукович, у день вшанування Україною пам’яті жертв голодоморів, ми згадуємо й загиблих жертв тоталітарного режиму. «Ми втратили цілий пласт вчених, митців, духовних лідерів, управлінців, інженерів... Але наш народ вистояв і відродився. Ми зуміли перегорнути важкі сторінки історії та знайшли сили, щоб іти далі», – сказав Президент.


ДОВІДКА
Біля селища Биківня в Київській області знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій, страчених у Києві органами НКВС в 1930-40-х роках. За даними науковців, у Биківні поховано близько 100-120 тисяч репресованих. На сьогодні за виявленими документами встановлені прізвища 14191 особи.

http://www.president.gov.ua/news/22087.html